Коли батьки влазять в особисте життя, в сім’ю

Приходить мені багато запитань від людей: шо робити, якшо батьки лізуть в особисте життя дорослих дітей, в їх сім’ї.

До теми, коли батьки влазять, розказують дорослим дітям, як їм тратить їхні гроші, на кому женицця, як назвать дитину…

▪️Бо шо то за Мілана, як та дитина з таким ім’ям буде?

Де ти його почула? Шо люди подумають?

Лучче Оксанкою назвала б, таке славне ім’я, оно тьоті Светина Катя так доцю назвала, любо чути.

▪️Які ремонти робить, батьки тоже при нагоді можуть натякнуть…

Та головне, не стомлються питать:

▪️де ти його такого найшла, воно ж ні освіти не має нормальної ні житла;

▪️де ти її взяв? Ше й з дитиною! Шо без дітей розібрали?

▪️бо шоб був розум мав та не женився так рано, то вже і робота була б нормальна і хату купив би;

▪️ти шо не бач, шо вона тобі не пара! І стара і якась відлюдькувата;

▪️в неї в голові вітер, синок, на шо ти дивився!

Список взагалі довгий.

Там ше є:

▪️а ми до вас в гості приїхали, стоїмо під дверима. А ви шо, спите? Так уже 7 ранку, вже обідать пора, а ви ше спите.

▪️а вона тобі шо, зовсім їсти не варить?! Тіки по ресторанах ходить хоче!

▪️а чо це ви ту дитину так холодно вділи? І нашо їй стіки іграшок? Дихать нема чим через ту пласмасу!

▪️а нашо вам така дорога машина? Нє шоб якусь копійку зібрать та купить хату, то вони тратять.

▪️тьотя Катя попросила, шоб у вас її Света пожила трохи, їй поступать саме, то ми сказали, шо можна.

То вона приїде в цю п’ятницю.

Як не можна? Чого?

І так далі до безкінечності.

То шо ж робить?

Присікать намагання батьків втручатися в наше життя життя, розказувать нам, шо нам куплять, де нам працювать, з ким нам спать і жить, яку і коли купувать хату, які там робить ремонти.

Присікать спроби батьків обісрать нашого чоловіка чи жінку.

🥀Ясно, шо я говорю про норму, якшо ми живемо з алкоголіком, наркоманом, ігроманом чи психопатом, і нам всі про це кричать, і батьки, і друзі, і психолог розривається, то там вже тре задуматися.

Не вестись на маніпуляції батьків здоров’ям, почуттям вини і сорому, близькістю.

▪️Це коли вони за серце хапаються чи балакать перестали, бо їхнє дитя в сорок років нарешті надумало женицця і діток завести, бо про то довго мріяло, а мати не пускала.

Пояснювать батькам періодично, шо ми вас любимо, поважаємо і поможемо всим, чим зможемо, але жити будемо своє життя, а не ваше.

▪️Бо які б в них не би причини, тяжке дитинство, тяжке життя в цілому, важкі пологи, чоловік покинув, світа білого не бачила і син тепер — її єдиний чоловік, друг і опрора, а дочка — вічна подружка, в материному розумінні, понятно.

І ті діти їм тепер винні тих стаканів води, як земля колгоспу.

Так от, які б не були причини, це не привід класти своє життя на альар їхнього і не жить.

Батьків треба поважати і допомогати їм, але відділитися, навіть якшо вони не пускають.

🥀Є ше категорія людей, які мають розлади особистості, і серед батьків вони теж можуть бути, особливо страшні нарцисичний і антисоціальний розлади. Там тільки тікать, обмежувать спілкування, якшо помагать, то на відстані.

Це окрема глибока тема.

І ще, дорослі діти не мають жити за рахунок ресурсів, грошей, сил і часу батьків. Це теж ознака незрілості.

▪️Їхні квартири — не наші, нема чого сидіть в них на шиї після інституту чи вичавлювать з них собі хату. Шо могли, те дали, хватить.

▪️Їх час не має бути цілком і повністю присвячений випасанню внуків, наших дітей ми родили і нам їх ростить.

Психолог Диана Сушко, 2021
(З науково обгрунтованої літератури, зі спостережень, з запитів, з практики)