Про підтримуючі щоденні ритуали, звички

Стільки разів уже хотіла написати про різні техніки самопідтримки, медитативні, тілесні, раціональні, які би витягували з війни в голові, з болю за людей, з особистих історій, де болить, де надломило, хоч би на пару годин; насправді на пару годин — то розкіш, але поки не можу.

В роботі з людьми максимально використовую, а тут поки не сильно пишеться…

Тому розповім поки про один з інструментів, точніше ритуалів самопідтримки. Це, власне, варіативність ритуалів.

Вдома я щоранку звикла пити каву, міцну, без цукру, заварену в спеціальному чайничку, типу турки.

І останній рік майже кожного ранку я любила робити фото тієї кави на столі.

Таких фото назбиралося багато, і вони зараз гріють, як нагадування про те мирне життя… до 24.2.

От та ранкова кава стала моїм способом заземлення скрізь, де би я не була. Різна, але завжди якісна, зараз з відтінками різних смаків.

Це один з варіантів підтримуючих ритуалів, які нагадують нам про неперервність життя, простими словами, що ми є і маємо собі дозволяти жити, продовжувати триматися і йти далі.

Ну, а естетично доглянуті руки поки десь в минулому житті, бо не можу морально, просто не можу… не до того…

хоча ті кольорові нігті більше тринадцяти років були моїм значним ресурсним чимось.

Зараз переглядаю фото в галереї, і вони — наче щось нереальне, далеке…

Кажуть мої знайомі і близькі люди: «ми, як виявилося, мали таке класне життя.»

При цьому щиро радію за тих дівчат, жінок, хто продовжує себе підтримувати всіляко, і догляд за тілом, масажі, заняття спортом, плаванням, танцями, візити до косметологів, майстрів манікюру, придбання приємного одягу — все сюди входить.

Радію за вас, тих, хто продовжує піклуватися про себе, жити… в такий тяжкий час.

І наостанок, сказано було за євангельським переказом: «всі, хто взяв меч, від меча загинуть»

Ну, а ми ще повернемо своє спокійне життя. Інше, вже інше, але своє, затишне, сповнене теплоти.

Психолог Диана Сушко, 2022
(Из личного, из частых запросов в работе)