РДУГ і соціум: про відношення суспільства до батьків незручних дітей

Люди, знову пишу по рдуг (розлад дефіциту уваги і гіперактивність, hdad).

Підбираюся до цього тексту вже ентий раз, все не можу докупи звести, бо багато.
Тож постараюся стисло в кілька етапів.

▫️В нас рдуг діагностують так собі поки, хоча також є чудові вузькоспеціалізовані психіатри, хто саме в цій темі працює, варто шукати таких лікарів в групах підтримки і по відгуках людей, які давно в цій темі.
Неврологи не діагностують, не бачать проблеми, вони і не мають; психіатри, трапляються і такі, що пишуть все, шо завгодно, від біполярки до розладів особистості, що батьків доводить до нервового зриву.

Системи соціальної підтримки в закладах освіти, від садочків до вузів, нема.

Кажуть в основному таке:

• то характер, криза 3х років, пубертат, переросте;
• виховали погано, треба було не в носі колупатися, не роботи/себе/мужика глядіть, а дитину виховувать;
• радять ременем лупить, бо мало били;
• кажуть, самадуравиновата, бо родила слабе, сама з ним возись тепер; нав’язане негласно соціумом почуття провини, до слова, окрема важка тема;
• розбалувала, розпустила чи навпаки затюкала, треба було в їжакових рукавицях тримать і тд.

▫️Звідси в тч булінг в садках/школах/вузах квітне, та про таке зазвичай пошепки, бо не прийнято, бо тебе заплюють і обсеруть в соціумі, знайомі, родичі, батьки інших дітей чи вчителі.
Бо ці діти незручні, поводяться ніби невиховані, некеровані, нема на них управи і часто авторитету (далі поясню).

▫️Дітей, підлітків чи дорослих, при наявності ознак рдуг, оточуючі можуть знецінювати, порівнювати з ефективними знайомими чи взагалі з відомими публічними людьми і відповідно стидить, що завжди ламає самооцінку і самоповагу.

▫️Про рдуг мало хто з оточення здогадується, зазвичай мова про наступні видимі ознаки:

— прокрастинацію;
— гіперчутливість;
— збої в циркадних ритмах, зокрема безсоння, важкий відхід до сну, важке просинання;

— гіперактивність; це не просто кінестет, активна дитина/дорослий; це неможливість всидіти на місці в процесі виконання робочих завдань чи побутових справ; це також стимуляція рухом.

Тобто дитина/підліток/дорослий смикає ногами, підтанцьовує, скролить в телефоні, робить кілька справ водночас і при цьому слухає свіврозмовника.

Враження таке, ніби знущається, насправді, така рухова стимуляція нс допомагає сприймати інформацію, чути хоч шось.

— часте недоведення багатьох справ до кінця. Проблеми з концентрацією уваги і вольовим зусиллям.
Насправді, надзусилля, щоб завершити роботу;

— проблеми з концентрацією уваги, повторюсь з іншого ракурсу, простіше — неуважність, забування; розпорошування уваги і сил;

— надмірна імпульсивність, гнівливість.
Отут треба звернути особливу увагу, бо є ще інші поведінкові і емоційні розлади, як напр., опозиційно-виклична поведінка, експлозивний розлад та ін.

❗️Без діагностики лікаря не треба навішувати ярлики, наголошую, та разом з тим, варто знати, що в комплекті з рдуг може йти опозиційна поведінка, вибуховість, висока тривожність тощо.

▫️Варто також сказати, що у дітей з раннього віку часто бувають сильні істерики.
Це називається мелтдаун, тобто сильна істерика, що не відповідає інтенсивності її причини.
Дорослі навчаються себе контролювати з віком, з набуттям соц. досвіду.
Діти в процесі, тому сила і частота істерик значні.

▫️Зазвичай про термін мелтдаун говорять при рас, але такі істерики характерні і при рдуг.

❗️Підсумую про дітей, у них зокрема притуплене відчуття небезпеки, загострене відчуття справедливості (а вона суб’єктивно сприймається, в силу вікових особливостей в тч), занадто вперті, буквально «викручують» своє, криком чи стоянням посеред тротуару чи дороги в публічних місцях, розсіяна увага (відволікаються, неуважні, непосидючі, забувають виконувати обов’язки, домашні рутинні справи, відповідно до їх віку), може бути опозиційна поведінка (малими — не слухаються, сперечаються, вимагають свого до скандалу, в підлітковому – яскраві протести, шалені суперечки, плюс сам пубертат додає експресії), імпульсивність, істерики (ніби на пустому місті, тобто причина, інтенсивність стимула незначна для такої бурхливої реакції (умовно не повели на гойдалку — кричить і ридає, грубіянить), проблеми зі сном, з засинанням зокрема, та інше.

Ті чи інші прояви можуть бути більш чи менш виражені.

▫️Перерахувала ознаки, прояви в поведінці, на які варто звернути увагу, якщо вони постійні, тобто є протягом життя та охоплюють всі сфери життя (вдома, в школі, в робочому колективі тощо).

Поєднання проявів може бути різним, і окремі з них НЕ свідчать про рдуг, може бути виснаження, вигорання, невроз, апатія, депресія.
Та є ряд чітких симптомів, які свідчать про підозру на рдуг. Діагностує тільки лікар.

При підозрі у дитини, в себе, в рідних рдуг можна самому збирати інфо по матеріалах психотерапевтів чи психіатрів, які спеціалізуються на рдуг, та звісно, краще — діагностика тими спеціалістами.

▫️Ще таке. Мені часто задавали питання: то ми ж дитині достатньо уваги приділяємо, як же дефіцит?
Назву можна неправильно зрозуміти і потім винити себе.

Це не погане виховання чи недогляд, це не про недостатню увагу дитині, це про такі вроджені особливості роботи нервової системи, при яких у дитини є проблеми з концентрацією уваги в тч.

❗️Тому не гризіть себе, люди.
Це вкрай важливо, бо і без того батьки дітей з рдуг тратять колосальні сили, щоб справлятися і допомагати дитині опановувати емоції і утримувати увагу.

Наша ціль, якшо ми зіткнулися з певними особливостями поведінки у себе чи у дітей — вчитися жити так, щоб якість життя була задовільною для нас і наших дітей, рідних.
І зрозуміло, без направленого на оточуючих насилля.

▫️Почитайте статті по темі, знайдіть хорошого лікаря для діагностики.

❗️Чому потрібен лікар? Бо часто життя людини зі рдуг чи батьків, чиї діти мають рдуг, стає нестерпним і тому людина потребує фармакопідтримки, яку може призначити тільки кваліфікований лікар.
Рішення по фармакопідтримці дітей приймають батьки, під контролем лікаря, наголошую.

▫️Ще важливе: присікайте будь-які спроби оточуючих нав’язати вам почуття провини, звинуватити вас в поганому вихованні.

До слова, ці діти розумні, талановиті, цікаві, з ними ніколи не нудно, і разом з тим, тяжко морально.

Сил нам, витримки, відпочинку, аби відновлюватися і мати натхнення жити і працювати, особливо в такий час.

І вистояти морально нам і нашим Воїнам світла.
Пам’ятаємо про посильну підтримку ЗСУ. 💌

Продовження по темі періодично писатиму, комусь та й стане в нагоді.

Принаймні, свого часу мені допомогли збирати інформацію подібні тексти інших людей, що мали власний досвід чи були експертами.

З особистого, з частих запитів в роботі.
Картинка з мережі.
Психолог Діана Сушко, 2024