Коли ми говоримо комусь «ні», ми щоразу говоримо собі «так».

Працюючи з різними запитами, такими як: занижена самооцінка, токсичні відносини, зайва вага, я завжди приходила до необхідності розбирати з людиною тему кордонів, тренувати навик говорити «ні».

Це навик скидати зі своїх плечей настирливих, хитрих, зухвалих любителів покататися, навик зупиняти непрошені поради, нотації, знецінення, образи, сарказм, приниження, зневажливе ставлення оточуючих.

Це навик поважати себе та довіряти собі.
Часті питання:
Може, це я така чутлива, ненормальна? Може, це мені треба простіше реагувати, не ображатись, не злитися на сарказм?
Може, це я погана дочка, подруга, дружина?

Якщо мене просять приїхати, зробити (коли нема сил і часу), з’їсти (коли не лізе), невже я не можу потерпіти, переступити через себе заради іншої людини?

Відповідь: ні. Якщо наступаючи собі на горло, то ні.

Є ввічливе ні: вибач, але я не можу. Співчуваю, бачу, що тобі потрібно, що ти хочеш, але не можу.

Або просто ні: ні, я не можу, не хочу. Без зайвих пояснень, залежно від ситуації.

Психолог Діана Сушко, 2020
Більше інформації в рубриці Блог, щоб записатись на консультацію, переходьте на сторінку Контакти