Чому ми, багато хто, запрошуємо у своє життя людей, які нас ображають, знецінюють, принижують і навіть у особливо важких випадках, розпускають руки?

Тому що ми звикли до такого поводження з дитинства, з юності. Тому що часом батьки інші родичі, деякі вчителі, потім викладачі так поводилися по відношенню до нас.

З раннього дитинства людина не знала, не бачила, що може бути інакше. Толерувати неконструктивну критику, образи, маніпуляції стало нормою.

Людина до такої поведінки рідних звикла, це для неї природне середовище, до якого вона пристосувалася за принципом «свій біль зрозумілий, а тому безпечний», «своя сорочка до тіла ближче», хоч і колюча, хоч і дірка, і холодно у ній, зате своя.

Далі людині треба якось будувати власне життя, і вона будує за несвідомим сценарієм, з яким давно звиклась.

Не всі батьки можуть безумовно любити і приймати своїх дітей через різні обставини.

Діти таких батьків, емоційно незрілих, співзалежних, залежних, схильних до насильства, батьків із розладами особистості, нарцисів, асоціалів, стаючи дорослими, відтворюють у своїх відносинах, сім’ях це насильство у різних формах.

Вони обирають собі партнерами людей, які нагадують їм своєю поведінкою батьків, вчителів чи інших значущих близьких.

Токсична поведінка їх обранців може відрізнятися від поведінки матері чи батька, але вона завжди залишається токсичною. Їхній партнер мучить їх агресією, ігноруванням, провокує почуття провини, тривоги, відчуття неспроможності, безпорадності.

У таких випадках дуже важливо усвідомити, зрозуміти, що не ми погані — з нами неадекватно поводяться, наші кордони порушують.

І далі працювати в першу чергу над тим, щоб відновити свою цінність, яка була розтоптана у дитинстві, юності, у попередніх відносинах, дружніх, ділових чи сімейних.

Ніколи не пізно повернути собі, своє здоров’я, стан внутрішнього добробуту, впевненості.

Важливо при цьому поступово звільнитися від страху відторгнення, самотності, від переконань, що обмежують, про себе, про людей, про життя.

Обов’язково потрібно створити підтримуюче оточення, звільнитися від токсичних відносин. Відстоювати своє право на життя, припиняти будь-які спроби психологічного насильства, знецінення, неконструктивної, неадекватної критики, сарказму, маніпулювання.

Якщо не виходить самостійно, шукати професійну допомогу, звертатися до психологів, психотерапевтів, священиків, наставників.

Так ми поступово отримуємо шанс на здорове, комфортне, повноцінне життя.

Психолог Діана Сушко, 2020
Більше інформації в рубриці Блог, щоб записатись на консультацію, переходьте на сторінку Контакти