В підтримку мам, тат гіперактивних дітей та дітей з проявами сдвг (рдуг)

Скоротила текст, наскільки змогла. Про буденне, що не часі, але насправді, болюче і гостре.

Через день читаю скарги мам, публічні і в особистих, про те, як вони розриваються між доглядом за дітьми і якимись надлюдськими спробами працювати і забезпечувати мінімально рівень життя.
Про довоєнний рівень взагалі мовчу.

І от на такі публічні спроби вилити свій біль, знайти підтримку, завжди знаходиться якась сильно розумна жінка в білому пальто, яка вказує мамі на її некомпетентність, яка суне свою надцінну думку, як тих дітей треба було правильно виховувать, і як та мама не дотягує до звання хорошої.

Мене це регулярно виводить з себе давно, в коментарі я не лізу, бо то не має сенсу, тому вирішила написати окремо, комусь може бути корисним.

До людей в білих пальто достукатися не вийде.
Пишу для тих мам, які стикаються з нападками і для тих притомних людей, які не розуміють, чому іншим буває так важко з дітьми, і дають поради, які обертаються для мам злом, бо підривають останні сили, які і так на межі.

Всім відомо, що діти всі різні. Та далеко не всі усвідомлюють, як це може проявлятися і скільки потрібно сил, навиків, знань, терпіння, щоб постійно коригувати поведінку дитини, контейнувати її емоціі, пояснювати варіативність дій і тд.

Є такі особливості нервової системи, як сдвг (українською рдуг), рас, синдром Аспергера, дцп, різні типи зпр та ін.
І людям, які не стикалися з досвідом догляду і виховання дітей, з певними особливостями функціонування нервової системи, неможливо судити про те, як себе почувають батьки, які такий досвід мають.

Неможливо і близько оцінити чужий досвід. Оточуючі бачать тільки вершину айсберга і часто взагалі не розуміють, про що мова, тому давати якісь поради, рекомендації від себе, «бо у мене троє і всі слухалися з першого слова», не просто некоректно, а жорстоко.
Такі випади, поради, наносять значну шкоду і батькам, і дітям, які не є нейротипіками.

🖍Один з яскравих прикладів – діти гіперактивні та діти з сдвг (рдуг), підтвердженим лікарями.
🖍Це не те саме, що «всі діти активні». Це кардинально інше. Часом батьки навіть не знають, що дитина має симптоми сдвг (рдуг), вони просто бачать, що щось не так, що їм регулярно роками ВАЖКО:

▪️домовитися з дитиною, дитина чує прохання з двадцятого разу буквально, їй треба дотошно багато постійно пояснювати, нагадувати.

Не вийде просто поїхати з нею в гості, на ринок, в лікарню, до баби відвезти, якщо вона не зацікавлена.

Не вийде, вона видає такий протест, який потребує часом надзусиль і витримки з боку батьків, щоб контейнувати, пояснити, переконати, навіщо потрібно потерпіти, почекати, навіщо потрібна та чи інша процедура, робота.

Бо в житті не вийде робити тільки те, що ми хочемо в даний момент.

◾️вкласти спати, дитина «танцює» до півночі і довше, що б ти не робив, як би не міняв графік; а це надзвичайно важливе питання для підтримки нервової системи;

▪️вибігати день за дитиною, особливо дошкільного віку, постійно контролюючи її в полі зору.
Бо це не ті діти, що впав і більше не поліз. Це діти надмірно імпульсивні і гіперактивні, вони змалечку не достатньо відчувають страх, небезпеку, і з ними не проходить один раз розповісти чи один раз дати їм впасти. І двадцять разів не проходить теж.
Їм треба постійно, десятки разів на день, говорити, пояснювати, розжовувати наслідки їх дій.

▪️контролювати навчання таких дітей і взагалі їх мінімальні побутові обов’язки. Такі діти мають проблеми з концентрацією уваги. Ішов їсти, по дорозі придумав проект, вірш, казку, забув, по шо йшов, а в цей час уроки онлайн були.

Таким дітям часто буває важко писать, читать, рахувать, вони допускають прості помилки, через неуважність. І якщо їх сварити, в них взагалі пропадає бажання вчитися.

В школі їх можуть вважати лінивими, не здатними вчитися, записують в двієчники, з відповідним відношенням до них вчителів.

Насправді це розумні, талановиті діти, але розвиток їх здібностей, навиків вчитися, корекція уваги, імпульсивності, контролю емоцій потребує надзусиль від батьків. Саме надзусиль.

▪️справлятися з істериками, які дитина «не переростає» з віком, які мають значну інтенсивність і виникають практично на пустому місці.

Насправді дитина могла перегрітися, перевтомитися (від спілкування, навчання, прогулянки, недосипу і тд), почати захворівати (коли ще нема симптомів), зреагувати на натовп, якийсь запах, звук, світло яскраве або «не було книжки, куртки, шоколадки, за якою приїхали в магазин».

І люди оточуючі взагалі не розуміють, як доросла вже дитина, не трирічна, і навіть не семирічна, може таке творить.

🥀 І вони кажуть мамі, що:
– розбалувала;
– не було дисципліни;
– погано виховувала;
– толку не буде, далі буде гірше;
– треба наказувать, відчутно наказувать;
– погана мати, треба було не роботу чи чоловіка чи особисте життя глядіть, а за дитиною дивитися, а то виросло, як бур’ян;
– треба було не родить, якшо важко і т.д., хто на шо гаразд в міру своєї приземленості.

І та мама, батько, особливо якшо вони не в темі, готові крізь землю провалитися, зі стида згоріть на місці.

Про які можна говорити сили справлятися, шукати інформацію, коригувати поведінку дитини, контейнувати її емоції, піклуватися про неї, і ще і працювати і займатися побутом, коли батьки, і без того виснажені, ще і постійно в пригніченому стані через «цінні» коментарі оточуючих?

Коли вони винять себе в неправильному вихованні.

Коли вони вважають себе поганими батьками, не здатними ні на що, не розуміючи, скільки вони насправді роблять і який непростий шлях вже пройшли.

🥀Тепер уявіть собі, як тим мамам, татам сьогодні, коли йде війна, коли умови інші, коли виснаження на межі, коли діти постійно в тривозі, коли їх треба ще більше контролювати, організовувати, «шикати» на них в соціумі, в підвалах, в коридорах, ваннах власних домівок чи ще гірше – справлятися з істериками дітей в чужій країні, в чужому домі.

І пам’ятаємо, ще є якась робота, потреби забезпечувати, кормити, одягати, організовувати навчання, лікування ніхто не відміняв.

Тому, люди, не лізьте до інших зі своїми порадами, розповідями про своє правильне безхмарне материнство, про дисципліну і виховання.
Прямо стримуйте себе, бо ви не компетентні в тому питанні, навіть якшо у вас троє чи п’ятеро.

Ви не компетентні, якщо ви не лікар, не психотерапевт, психолог, який спеціалізується на сдвг (рдуг) чи інших особливостях роботи нс, якщо у вас не було власного тривалого досвіду піклування та виховання дитини, яка не є нейротипіком.

Не лізьте до інших батьків.

🦋Хочете підтримати – співчувайте, пропонуйте допомогу, питайте, чим можете зарадити.
І все.
_______________________________
🖍Ось гарний ресурс від Nastya Melnychenko по рдуг (сдвг). Кому важливо, прогляньте.

Ще ресурс «Коло сім‘ї», там також хороші матеріали, простими словами.

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності

________________________________
Написала саме про рдуг (сдвг), бо мені близька ця тема.
❗️Написала поверхнево, для загального розуміння теми. За більш детальною інформацією звертайтеся до лікарів, психотерапевтів, які спеціалізуються саме на вашому питанні.

Мами, тата, які виховують дітей з іншими особливостями, низький уклін, ви робите дуже багато, часто на межі ваших сил.
Нагадуйте собі про це, не слухайте оточуючих, які вас знецінюють, не маючи найменшого уявлення про ваш шлях і ваш досвід.

Психолог Діана Сушко, 2022